ЗВІТНА НАУКОВА КОНФЕРЕНЦІЯ за 2021 рік

7 лютого 2022 р. відбулося засідання секції бібліотекознавства, бібліографії та книгознавства у межах Звітної наукової конференції ЛНУ імені Івана Франка за 2021 рік. Співробітники Наукової бібліотеки виголосили 10 доповідей. Їхня тематика була досить різноманітною: історія книги в Європі та Україні, історія преси, джерелознавство, дослідження бібліотечних фондів і колекцій, діяльність і перспективи сучасних бібліотек. Пропонуємо короткий огляд виголошених доповідей.

Modus legendi Бібліотеки vs Modus vivendi Університету (Василь Кметь, к. і. н., доцент, директор Наукової бібліотеки).

Автор зосередив увагу на перспективах розбудови єдиного інформаційного середовища Університету як визначального засобу реінтеграції Наукової бібліотеки до новітніх освітніх моделей і викликів. На підставі аналітичного звіту IFLA від 6 січня 2022 р. про світові тенденції щодо розвитку бібліотек і матеріалів діяльності Глобальної незалежної групи експертів з університетів і Порядку денного на період до 2030 р. ЮНЕСКО В. Кметь окреслив етапи та перспективи розвитку академічних книгозбірень України, зокрема роль Наукової бібліотеки в реалізації стратегії розвитку Львівського національного університету імені Івана Франка. За умов “віртуальної дійсности”, зростання значення soft skills, трансформації пошукових систем за допомогою штучного інтелекту, мобільності населення та перспектив медіаосвіти, бібліотекарі все ж мають великі шанси не залишитися серед 53 зникаючих професій, а переформатувати свою діяльність в одну із 186 відкритих для майбутнього кваліфікацій. Порівнюючи досвід країн Західної Європи, де трансформації бібліотек були важливою складовою реформ місцевого самоврядування, а також прогностичні дослідження для Німеччини чи Франції, В. Кметь означив функції та завдання академічної книгозбірні у забезпеченні інклюзивного та сталого майбутнього Університету у його реформах для досягнення цілей сталого розвитку й активної участи у розбудові нового суспільного договору у сфері освіти.

Система кадрового забезпечення бібліотек закладів вищої освіти (Олена Фігель, завідувачка науково-методичного відділу).

О. Фігель розглянула актуальну для сьогодення проблему щодо кадрового забезпечення бібліотек університетів, відзначивши, що кадрові функції працівників бібліотек ЗВО у зв’язку з карантинними обмеженнями зазнали серйозних змін. Ключова роль бібліотечних працівників полягає у забезпеченні цифрового (дистанційного) обслуговування користувачів, повної трансформації діяльности у процесі інформаційного забезпечення навчальних програм університетів. Також доповідачка звернула увагу на неконкурентність професії завдяки низький оплаті праці та великий розрив між бібліотечними поколіннями, викликаний недостатньою кількістю молодих спеціалістів, що свідчить про глибоку кадрову кризу. Вирішення питання вбачається у реалізації права університетів на автономію в питаннях реформування штатних розписів із введенням науково-педагогічних ставок, можливістю прийняття на роботу студентів та гідної оплати праці працівникам.

Сучасна бібліотека як відкритий простір: засади, цілі та їх реалізація (на прикладі Наукової бібліотеки ЛНУ імені Івана Франка) (Тетяна Камацька, завідувачка відділу зберігання наукової літератури; Оксана Ткачик, завідувачка сектору відділу зберігання наукової літератури).

Доповідачки спробували розкрити значення та призначення бібліотеки в суспільстві та громаді, освітні складові бібліотеки як системи та їхню взаємодію, створення інформаційних продуктів для користувачів через традиційні та нові послуги бібліотек, поінформувати про сервісні бібліотеки та цільові групи їхніх користувачів. Вони доводять, що бібліотека може бути ідеальною, коли втілюватиме в життя малі ідеї для великих змін. У доповіді йшлося про цікаві ідеї щодо дизайну різних бібліотек, про бібліотечно-інформаційні засади інтелектуального дозвілля, про організацію комфортного бібліотечного середовища для читачів. Акцентовано на участі Наукової бібліотеки ЛНУ імені Івана Франка у досягненні цілей сталого розвитку, наведено численні приклади організації різних форм та етапів роботи у цій бібліотеці.

Побожні королі, королеви і королівни: оправи та художнє оформлення літургійних книг французьких королівських родин (Микола ІЛЬКІВ-СВИДНИЦЬКИЙ, к. і. н., доцент, завідувач відділу рукописних, стародрукованих і рідкісних книг ім. Ф. П. Максименка).

Доповідь стала логічним продовженням віртуальної відео-виставки “Votre Majesté”: книжкові оправи зі збірок французьких королівських родин. Доповідач зосередив свою увагу на специфіці маркування та оздоби оправ на прикладі добірки богослужбових книг (Біблія, Новий Завіт, служебники та Катехизис), які походять із королівських книгозбірень. Зокрема, французьких королів Людовіка XIⅠI, Людовіка XIV, Людовіка XV; французької королеви Марії Лещинської та матері останніх трьох королів Франції з династії Бурбонів Марії Жозефи Саксонської.  Приналежність, оформлення оправи книг французьких королівських родин були пов’язані також із діяльністю королівської типографії і королівськими друкарями, а також художниками і граверами, смаками і архітектурно-мистецькими стилями XVII–XVIII ст., що й відобразилося у гравюрах, заставках, кінцівках та інших декоративних, геральдичних елементах книг.

Цехова книга кравецької корпорації Львова (1607–1717 рр.): інформаційний потенціал джерела (Наталія Паславська, к. і. н., бібліографиня 1 категорії відділу комплектування та обліку наукової літератури).

Перспективним ресурсом для студій ремісничих корпорацій Львова є цехові книги, які відносимо до джерел статистично-описового виду. Зазвичай у таких книгах нотувались дані про різні види внутрішньо-цехової документації (прибутки та видатки), реєстри прийняття на навчання учнів та їхнє визволення на підмайстрів, записи про вступ до цеху майстрів, вибори цехмістрів, протоколи засідань тощо. Загалом такі джерела у поєднанні із аналізом та співставленням інших збережених письмових носіїв інформації дають змогу скласти доволі чітку картину про життєвий цикл і професійну кар’єру пересічного ремісника – від прийняття на навчання до вступу в цех повноправним майстром. До таких джерел особливої ваги належить цехова книга із записами протоколів про прийняття на навчання та визволення учнів у кравецькому цеху (1607–1717 рр.). Інформаційний потенціал цехової книги дозволяє реконструювати історію функціонування корпорації, її правові, економічні, соціальні складові. Дані про чисельність майстрів, підмайстрів та учнів свідчать не лише про склад братства, а й в сукупності з іншими джерелами доповнюють історико-демографічну картину Львова, дозволяють вести цікаві спостереження над різноманітними аспектами соціально-правового, економічного, національно-релігійного буття ремісничого соціуму Львова ранньомодерної доби.

Провінційне греко-католицьке духовенство і товариство “Галицько-руська матиця”: особливості сприйняття і варіанти співпраці (50–70‑ті роки ХІХ ст.) (Олександр Седляр, к. і. н., вчений секретар Наукової бібліотеки).

Провінційне духовенство було основою української інтелігенції у Галичині в другій половині ХІХ ст. і головним посередником між інтелектуальною елітою галицьких українців та простим народом. У діяльності “Галицько-руської матиці” провінційні священники могли брати участь, ставши членом товариства, розповсюджувачем видань “Матиці” або готувати рукописи для публікації від імені товариства. З огляду на елітарний чи радше квазі-елітарний характер “Матиці”, нерозуміння стратегії товариства щодо виконання його завдань, загальну пасивність руських священників у громадському житті кількість представників провінційного духовенства серед членів “Матиці” була невеликою – близько сотні осіб у 1870 р. Найактивніше священники долучалися до діяльности “Матиці” як розповсюджувачі її видань. У 1849–1861 рр. зі 119 приватних розповсюджувачів 100 були священниками. Їхній результат – приблизно 44 % від всіх проданих книг товариства. У 1864–1873 рр. зі 68 продавців 50 були греко-католицькими священниками. Як автори видань “Галицько-руської матиці” провінційні священники представлені мало. Це лише кілька осіб: двоє до 1868 р. і четверо у 1868–1876 рр. Причини цього: 1) священники не пропонували актуальних і цікавих тем; 2) більшість авторів не могли писати таким варіантом літературної мови, який прийняв би русофільський виділ “Матиці”; 3) надто суворий і тривалий процес рецензування рукописів із боку виділу товариства.

Життя та діяльність університетів на сторінках часопису “Діло” (1880–1890 рр.) (Іванна Степова, в. о. завідувача науково-бібліографічного відділу).

І. Степова проаналізувала публікації у часописі “Діло” у 1880–1890 рр., присвячені таким університетам:Львівському, Львівській політехніці, Чернівецькому, Віденському, Ягеллонському (Краків), Інсбруцькому, Київському, Харківському, Одеському та іншим вишам із різних країн, переважно європейських. Найбільше публікацій присвячено Львівському університетові, до трійки ЗВО, про які найчастіше писало “Діло”, увійшли також Львівська політехніка та Ягеллонський університет. Доповідачка охарактеризувала особливості подання у часописі інформації, що стосувалася життя й діяльности університетів і системи вищої освіти в різних країнах, передовсім в Австро-Угорщині.

Матеріали до історії львівських закладів вищої освіти у щоденній пресі (1901–1918 рр.) (Ігор Петрій, к. і. н., завідувач сектору науково-бібліографічного відділу).

Період 1901–1918 рр. для історії Львівського університету і Львівської політехніки був досить цікавим. По-перше, обидва заклади в цей час динамічно розвивалися, збільшували кількість студентів, відкривали нові підрозділи та спеціальності. По-друге, саме в цей час відбувалася політизація українського та польського національного рухів, між інтересами яких раз-по-раз відбувалися зіткнення, і в цих подіях часто брали участь студенти та викладачі обох закладів. Крім звичних повідомлень про наукове життя університету, відкриті вакансії чи новин із життя професорів, у пресі траплялися і більш резонансні повідомлення. Саме 1901 роком датується перша серйозна міжнаціональна сутичка у Львівському університеті, що закінчилася сецесією українських студентів, які вирішили бойкотувати університет. Українські та польські часописи описували цей конфлікт із різних позицій, і надалі ця поляризація і взаємна упередженість лише поглиблювалася. Багато уваги було приділено заворушенням в Університеті 1907 і 1910 рр., а також судовому процесу у справі загибелі Адама Коцка. Водночас певний час, аж до завершення Першої світової війни, тривала газетна полеміка щодо відкриття у Львові окремого українського університету. На цьому тлі події навколо Львівської політехніки розгорталися спокійніше, оскільки серед її студентів домінували поляки. Натомість основна лінія конфлікту стосувалася політичних переконань: у Політехніці навчалося чимало студентів демократичних, ба навіть соціалістичних переконань, які опонували консервативним політичним колам.

Львівський університет на сторінках місцевої преси (1944–1953 рр.) (Надія Іваник, бібліотекарка 1 категорії відділу зберігання періодичних видань).

У доповіді висвітлено період перебудови на радянський лад (період від встановлення радянської влади на території Західної України на завершальному етапі Другої світової війни у 1944 р. до смерті Й. Сталіна у 1953 р.) Львівського університету на сторінках місцевої преси. Джерельну базу склали газети, які друкувалися у Львові в ці роки: “Вільна Україна” (виходила в світ із 1939 р.), “Львовская правда” (з 1946 р.) та “Ленінська молодь” (1940–1941, 1950 рр.). Коротко розглянуто відповідні публікації у газеті “Вільна Україна” 1939–1941 роки. Основну увагу Н. Іваник приділила відновленню навчання в університеті після завершення бойових дій, зміни в навчальному процесі, відкриття нових факультетів і спеціальностей, про життя студентів у перші повоєнні роки.

Документи та матеріали періоду Другої світової війни у колекції Збірки воєнних друків Наукової бібліотеки ЛНУ імені Івана Франка (Юрій Лисий, головний бібліограф відділу рукописних, стародрукованих і рідкісних книг ім. Ф. П. Максименка).

Ю. Лисий у своїй доповіді розглянув листівки, афіші, плакати, карикатури та інші документи, що складають Збірку воєнних друків відділу РСРК Наукової бібліотеки ЛНУ імені Івана Франка та стосуються періоду Другої світової війни. Були окреслені хронологічні та географічні межі цих друків, наведені статистичні дані щодо місця та країни їхнього походження. Оскільки в колекції переважають німецькі листівки періоду Другої світової війни, доповідач висвітлив основні напрямки німецької нацистської пропаганди на українських землях у цей період історії.