Відбулося засідання Звітної наукової конференції Університету за 2022 р.

7 лютого 2023 р. у Науковій бібліотеці ЛНУ імені Івана Франка в рамках Звітної наукової конференції Університету за 2022 рік відбулося засідання «Cекції бібліотекознавства, бібліографії та книгознавства». Співробітники бібліотеки виголосили 11 доповідей, які стосувалися їхніх фахових зацікавлень і підсумували роботу, виконану протягом року, що минув.

Засідання відкрила заступниця директора Наукової бібліотеки Олена ФІГЕЛЬ із доповіддю «Проблеми формування штатного розпису університетської бібліотеки». Ця доповідь стала своєрідним звітом про результати роботи за минулий рік і була покликана відповісти на поточні робочі питання, які неминуче виникали у зв’язку з погодженням нового штатного розпису, згідно з яким Бібліотека працює від початку 2023 р.

Основна проблема, із якою пов’язані ці зміни, полягає в інформаційній політиці держави та прагненні оптимізувати видатки на бібліотечну сферу. Упродовж останніх кількох років усі бібліотеки Львівського зонального методичного об’єднання зіштовхнулися з проблемою скорочення штату. Процес підготовки до скорочення видатків у Науковій бібліотеці ЛНУ імені Івана Франка розпочався два роки тому, зокрема намагалися знайти найменш болюче рішення, за якого права співробітників бібліотеки були би захищені. Зараз структура Бібліотеки включає 10 відділів, 19 секторів і 97 ставок. Однак прогнози на найближче майбутнє свідчать про те, що кількість працівників бібліотек скорочуватиметься і надалі, тому, відповідно до вимог часу, книгозбірня постійно потребуватиме оновлення і коректування стилю роботи. Доповідачка відзначила, що надалі слід приділяти більше уваги роботі з електронними ресурсами, активізувати видавничу і проєктну діяльність.

Завідувачка сектору промоції відділу обслуговування та менеджменту послуг, к. філол. н. Вікторія КМЕТЬ представила доповідь на тему «Бібліотека в умовах інформаційної війни: простір та діалоги». У своєму виступі вона проаналізувала інформацію про стан українських бібліотек, що постраждали внаслідок російської агресії, а також джерела та їхню інформативність (актуальність).

В умовах російсько-української війни перед науковцями та освітянами постала низка питань, зокрема щодо відмови від співпраці з російськими інституціями, а також присутности російських досліджень в українському науковому й освітньому дискурсі, коли слід зробити вибір між академічною доцільністю та морально-етичним чинником.

Доповідачка розглянула проблему списання російськомовної літератури, навела статистику назв бібліотек в Україні, що марковані іменами російських письменників, а на завершення розповіла про досвід співпраці бібліотек з українськими воїнами, дослідницькі та культурологічні проєкти, що постали як рефлексія такої співпраці.

Ірина ЦВІРКУН, головна методистка науково-методичного відділу, виступила з доповіддю «Вебсайти як інформаційні портали університетських бібліотек». За її словами, вебсайт – це насамперед віртуальний інформаційний центр бібліотеки, мета якого – надати основну інформацію про бібліотеку, її фонди та послуги. Водночас для колег з інших бібліотек це дає можливість обмінятись інформацією та презентувати досвід роботи. Доповідачка відзначила основні критерії, за якими слід оцінювати вебсайт бібліотеки: достовірність представленої  інформації, її актуальність, унікальність, а також візуальна зручність і наявність зворотного зв’язку.

Провідна бібліографиня відділу зберігання Валентина МЕЛЬНИЦЬКА представила доповідь на тему «Сучасні світові бібліотеки як інформаційні центри». Свою розповідь вона побудувала на прикладі Бібліотеки Конгресу США та Королівської бібліотеки Данії. Було коротко окреслено шляхи їхнього розвитку та поточний стан, відзначено, що бібліотеки пройшли складний шлях розвитку, їм належить провідна роль у створенні сучасних світових технологій, водночас їхні зусилля спрямовані й на те, щоб забезпечити належні умови зберігання для друкованих та рукописних раритетів. Загальною рисою бібліотек Заходу є створення максимально зручних умов для доступу користувачів будь-якого віку.

Наталія РИБАКОВА, бібліотекарка 2-ої категорії відділу навчальної літератури, виголосила доповідь «Бібліотека хімічного факультету ЛНУ імені Івана Франка: історія створення і сьогодення». Вона коротко окреслила віхи історії бібліотеки, витоки якої сягають 1871 р., коли було створено підручну бібліотеку при хімічній лабораторії в корпусі університету на вул. Св. Миколая (тепер вул. Грушевського). Наприкінці XIX ст. було збудовано нові корпуси на вул. Длуґоша (тепер вул. Кирила і Мефодія), тут розташовувалися кафедри органічної та неорганічної хімії.

У доповіді було згадано про сучасний стан бібліотеки, її місце і роль у структурі хімічного факультету та Наукової бібліотеки. Зараз її фонд налічує понад 20 тис. примірників: підручники для студентів, навчальні посібники, моноґрафічні видання з хімії, фахові наукові журнали. Бібліотека обслуговує студентів не лише хімічного, а й біологічного, фізичного факультетів, а також аспірантів, викладачів і співробітників лабораторій. Коротко окреслено поточні ініціативи бібліотеки, наприклад, буккросинг, який діє тут з 2019 р.

Доповідь Миколи ІЛЬКІВА-СВИДНИЦЬКОГО, к. і. н., доцента, завідувача відділу рукописних, стародрукованих і рідкісних книг ім.Ф.П.Максименка – «Кодекс Rerum memorandarum libri Франческо Петрарки з колекції рукописів Наукової бібліотеки ЛНУ імені Івана Франка: змістові та структурні особливості тексту» –  була присвячена кодексу з твором Франческо Петрарки «Rerum memorandarum libri quatuor» («Про достопам’ятні речі»), який зберігається у колекції рукописів Бібліотеки. Ймовірно, манускрипт міг бути переписаний на теренах Італії в XV ст. Ця праця є авторською спробою Петрарки переосмислити твір Валерія Максима «Factorum ас dictorum memorabilium libri IX». «Про достопам’ятні речі» – це збірка різноманітних текстів, виписок, переказів, визбираних із творів античних авторів, що стосуються відомих осіб стародавніх Греції та Риму, а також про окремих особистостей Франції та Італії, розташованих по етичних рубриках, наприклад, про самоту, про мудрість тощо.

Кодекс написаний на пергаменті високої якості (тонкий, із відтінком від світло-бежевого до білого) на 149 арк. в одну колонку, переписаний вишуканим готичним письмом – бастардою, ініціали в тексті ілюміновані листовим золотом, лазуровою, червоною, зеленою барвами, які й до сьогодні зберігають свій насичений колір. Кожен ініціал маленького розміру (0,8/0,9×12/13 мм), що підкреслює ювелірну техніку виконання (всього 156). Компактний розмір книжкового блоку та специфіка оформлення тексту, ймовірно, можуть вказувати на замовника жіночої статі.

Цей томик Ф. Петрарки, очевидно, був окрасою не однієї приватної бібліотеки XV–XX ст.; на одному з аркушів залишився власницький запис 1560 р. У створенні манускрипту брали участь декілька осіб: писар (ймовірно 1), рубрикатор-редактор (2), ілюмінатор. На полях кодексу фігурують класичні рубрики, коментарі, поклики на інших авторів чи праць, вставки пропущених слів і незначні виправлення або й усування зайвого тексту. Значущі, важливі фрагменти тексту редактор виділив словом “nota” або іншими графічними символами – хрисмон, фігурна дужка. Ця рукописна копія – важлива ланка у процесі реконструкції рецепції гуманізму та показує «translation studii» творчості Петрарки.

Редакторка 1-ої категорії науково-бібліографічного відділу, к. і. н. Наталія ПАСЛАВСЬКА презентувала доповідь «Ономастичний портрет ремісничого середовища Львова ранньомодерної доби (на прикладі кравецького цеху)». Доповідачка розглянула мультикультурне та багатонаціональне середовище ранньомодерного Львова крізь призму кравецького цеху, оскільки кравці були однією з найбільших професійних груп у місті, яка складалася з поляків, німців та українців, отже, аналіз їхніх імен дозволяє окреслити загальніші особливості мовно-культурного розвитку та етнічно-конфесійного самоусвідомлення тогочасних львів’ян.

На підставі письмових джерел можна стверджувати, що ономастичні особливості православного та католицького середовищ кравців демонструють виражений культ святих як підставову систему називання, до того ж вживаними були як старозавітні (Адам, Давид, Йосип), так і євангелійні (Григорій, Марко, Павло) імена. Чимало імен християнських святих використовували обидві етноконфесійні громади: Андрій/Анджей, Данило/Даніель, Іван/Ян, Матвій/Мацей, Михайло/Міхал, Павло/Павел, Петро/Пйотр тощо. На вибір імен впливала передовсім орієнтація на церковний календар. Прізвища або прізвиська кравців утворювалися від роду їхньої діяльности, місцевости походження, від прізвиськ, які вони отримували в цеху та успадковували від батьків (прізвища чи по батькові). Загалом ономастична картина кравецького ремісничого середовища, що є мініпроекцією католицької та української громади Львова, не порушувала межі їхнього релігійного, етнічного та культурного простору. Випадки, коли переступався бар’єр етноконфесійної ідентичности, були доволі рідкісні. Така відсутність потужних асиміляційних процесів сприяла збереженню своєї національної окремішности з боку членів кравецької спільноти, а рід заняття ставав ознакою ідентифікації особи на рівні надання прізвища чи прізвиська.

В. о. директора Наукової бібліотеки, к. і. н. Олександр СЕДЛЯР представив доповідь про окремі видання товариства «Галицько-руська матиця» як зразок просвітницької літератури галицьких русинів третьої чверті XIX ст. Свій виклад він побудував на прикладі видання «О великомъ Божіемъ мірѣ», яке вийшло друком 1855 р. за упорядкуванням о. Михайла Малиновського. Це книга природознавчого характеру, у якій коротко подано найважливішу інформацію з астрономії, географії, фізики та природознавства на основі тогочасних наукових уявлень. «Галицько-руська матиця» видала її накладом 500 прим. Для підготовки цього видання упорядник користувався, очевидно, російською навчальною та науково-популярною літературою. Книга «О великомъ Божіемъ мірѣ» вийшла у світ як просвітницьке видання, але насправді була розрахована не на простолюд, а на інтелігенцію як апробація науково-популярного видання «книжною» мовою. Активного попиту на неї не було, увесь наклад реалізувати не вдалося. Цікаво, що це видання згадав Іван Франко у праці «Стара Русь» (1906) як характерний зразок літературної діяльности давніх галицьких старорусинів, яких він гостро критикував за ретроградство та низький фаховий рівень публікованих видань.

Головний бібліограф відділу рукописних, стародрукованих і рідкісних книг ім. Ф. П. Максименка Юрій ЛИСИЙ виступив із доповіддю «Документи та листівки УНР в колекції Збірки воєнних друків Наукової бібліотеки ЛНУ імені Івана Франка». Він проаналізував листівки, афіші, розпорядження, бланки, часописи та інші документи, які входять у Збірку воєнних друків відділу РСРК НБ ЛНУ та належать до періоду боротьби за створення української держави на Наддніпрянщині та існування УНР (1917–1921 рр.). Доповідач представив класифікацію та періодизацію документів і листівок згаданої доби, здійснив їхній детальний опис і характеристику, представивши у презентації найцікавіші зразки.

Вчений секретар Наукової бібліотеки, к. і. н. Ігор ПЕТРІЙ представив доповідь про приватний архів Францішека Дудека в контексті фондів Наукової бібліотеки ЛНУ імені Івана Франка. Більша частина архівів Ф. Дудека, який учителював у львівських школах перед та після Другої світової війни, а наприкінці 1950-х рр. став одним із засновників Польського народного театру у Львові, зберігається у відділі рукописів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника, однак із невідомих причин його рукописна спадщина була розпорошена, і її частина віднайшлася в резервно-обмінному фонді університетської Бібліотеки. Вищезгадані матеріали охоплюють 1950–1960-ті рр., це щоденникові записи автора, робочі конспекти, повсякденні нотатки тощо. Комплексне опрацювання архівів Ф. Дудека може допомогти реконструювати його біографію як непересічного представника львівського суспільства або додати нові деталі для вивчення історії міста й епохи загалом.

Засідання секції завершила доповідь Світлани ВИННИЧЕНКО, завідувачки сектору відділу навчальної літератури. Доповідь була присвячена львівському періоду життя Яна Лукасевича, засновника львівсько-варшавської школи. Ян Лукасевич, відомий польський логік і філософ, народився 1878 р. у Львові і мешкав тут до 1915 р., коли його запросили викладати у Варшавському університеті. Після Другої світової війни науковець оселився в Ірландії, помер у Дубліні, а нещодавно його ім’я з’явилось у засобах масової інформації у зв’язку з перепохованням у Польщі. Доповідачка коротко зупинилася на основних етапах біографії Лукасевича, пов’язаних зі Львовом, зокрема відзначила, що певний час він працював практикантом Наукової бібліотеки Львівського університету.